Українці – таємні вороги, чи щирі друзі Польщі?

3-02-2018, 19:45
0

Українці – таємні вороги, чи щирі друзі Польщі?

Czy Ukraińcy są ukrytym wrogiem czy szczerym przyjacielem Polski?

http://www.prawica.net/9598

Переклад з польської мови Андрія Бульбы

 

«Пам'ятай Волинь!» - ці два слова розпеченим залізом нанесені на серце кожного поляка. «Пам'ятай Волинь!» - і через тисячу років ми будемо знати, що означають ці слова .... Тому що справа не в кількості наших полеглих - наш народ, траплялося, втрачав і більше своїх синів і дочок. І навіть не в тому, що вбиті на Волині поляки були в переважній більшості беззахисними жінками, слабкими дітьми і безсилими старими - наша історія пам'ятає події і більш трагічні, криваві і жахливі за своїм змістом. Ні, справа не в цьому. Ми пам'ятаємо Волинь - тому що нашу рідню безжально позбавляли життя самими нелюдськими засобами не споконвічно наші вороги, що прийшли з-за далеких гір, не кровожерні дикуни, що увірвалися в наші села з південних степів, не банди озвірілих злочинців, які дорвалися до крові ні. Наших рідних вбивали ті, хто завжди жив з нами пліч-о-пліч. Сусіди, односельці, іноді навіть наші родичі - з якими до цього ми сотні років разом косили сіно і садили картоплю, гуляли весілля і сумували на панахидах, з якими разом співали і танцювали , з якими дружили і сварилися – тільки за те, що ми були поляками....

Більше - ні за що! І тому Волинська різанина назавжди залишиться в нашій пам'яті - поки світить сонце на небі і росте трава на землі. І поки є на землі Польща і буде живий хоча б один поляк - наша пам'ять про Волинську трагедію не вмре...

Волинь - це зрада. Безчестя і підлість. Безмежна жорстокість і солодке смакування чужих смертей. Убиті діти. Розтерзані вагітні жінки. Кров і смерть. Ми не забудемо цього ніколи...

Але треба жити далі. Це закон життя. Яким би не було минуле, воно залишилося позаду. З часів Волинської різанини пройшло сімдесят п'ять років. Змінилося три покоління, і могили наших рідних і близьких давно поросли травою. Там, де в сорок третьому людська кров текла струмками, зливаючись в багряні ріки - тепер пахуче різнотрав'я квітучих полів і лісових галявин...

Ми не можемо забути Волинь, але ми можемо і повинні навчитися жити з онуками і правнуками тих, на кому кров нашого народу, як би важко і нестерпно гірко нам це не здавалося. Тим більше це важливо зараз, напередодні великих подій в нашій спільній долі.

Якщо Галичина - Львів, Тарнополь, Станіславів - вирішать піти від влади Києва, залишити занурену у кров і загрузлу в братовбивстві Україну, забути про божевілля останніх чотирьох років і звернутися до нас з благанням про порятунок - що ми повинні їм відповісти? Якщо народ Галичини звернеться до нашого серця з проханням про повернення в до «матки-Полскі» - як ми відреагуємо на цей заклик? Відмовимо цим людям, закриємо перед ними двері наших будинків і храмів, залишимося глухими до прохання про допомогу? Або знайдемо в собі сили переступити через упередження і застарілі образи?

Поляки завжди славилися щирістю, хоча не завжди це служило нам добру службу. І якщо завтра Галичина проведе референдум про возз'єднання з Польщею - ми повинні керуватися розумом, а не почуттями. А розум нам підказує, що три галицьких воєводства - це територія історичної Польщі, на якій завжди жили наші брати-українці. Разом з ними ми йшли на поле Грюнвальда, разом з ними відбивали татарські набіги, разом з ними боролися з Хмельницьким, разом билися з більшовицьким потопом... У нас набагато більше спільного, ніж нам здається!

А з приводу грорифікацій та сакралізації ОУН-УПА, які відбувалися у Галичині останні двадцять п`ять років - то тут вихід дуже простий. Кожен житель Галичини, який, після референдуму про возз'єднання з Польщею, захоче отримати польський паспорт - повинен буде підписати письмове зобов'язання про зречення від спадщини Бандери. Кожен! Якщо українець хоче стати громадянином вільної Європи, отримати всі права та преференції жителя Євросоюзу - він повинен відмовитися від того звірячого націоналізму, концентрованим виразом якого були ОУН і УПА. Публічно проклясти їх! І тоді він стане нашим братом... І ні в якому разі громадянином Польщі не може стати доброволець з добровольчих батальйонів, які влітку 2014 року творили на Донбасі те ж саме, що влітку 1943 року на Волині творили їхні ідейні попередники. Громадянином Польщі не може стати вбивця дітей!

Возз'єднання Галичини з Польщею - процес неминучий; при цьому вкрай важливо, щоб ми, не забуваючи про Волинь - пам'ятали і про те, що у Львові, Тарнополі і Станіславові навіть камені говорять польською ...


Добавить комментарий
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив