Шотландія, Крим і Каталонія висловилися. Галичині й Волині - приготуватися?

23-02-2018, 14:54
0

Шотландія, Крим і Каталонія висловилися. Галичині й Волині - приготуватися?

Henryk Rothmann

sergiuszblog.wordpress.com/2018/02/16/szkocja-krym-i-katalonia-wypowiedzieli-sie-galicja-i-wolyn-przygotowac-sie/

Переклад з польської мови Андрія Бульбы

 

Європейська політична практика підтверджує одну просту істину - а саме: референдум про відокремлення не є актом сепаратизму. Запитати думку народу - не злочин! Так, у багатьох європейських державах плебісцити на тему державного устрою і територіальної цілісності або законодавчо заборонені, або так обмежені, що їх проведення практично неможливо (як, наприклад, ситуація з референдумами в Німеччині, де на загальнонаціональному рівні вони просто не проводяться, тільки місцеві і тільки з локальних проблем) - але це не означає, що думкою народів з цього питання в даний час можна нехтувати. Загальнонімецькі референдуми на загальнополітичні теми не передбачені Основним законом ФРН. Але федеральні землі постійно проводять свої опитування. У решті ЄС також немає категоричної заборони на плебісцит. І ми в даний час наочно в цьому переконуємося! Причому тема відокремлення від метрополії - аж ніяк не табу ...

Референдум в Шотландії про вихід з Великобританії пройшов 18 вересня 2014 року. До ранку 19 вересня всі голоси були пораховані: 55,3% тих, хто проголосував виступили проти незалежності. При цьому британська армія не обстрілювала з важкої артилерії Едінбург, активістів Шотландської національної партії англійські поліцейські не хапали на вулицях, не били і тим більше численніші лоялісти не закидали зборам «сепаратизмом» пляшками з бензином. Все було демократично, по-європейськи толерантно. Вільні люди вільно висловили свою точку зору на тему незалежності Шотландії.

Референдум в Криму, але з протилежними результатами, відбувся 16 березня 2014 року на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Абсолютна більшість народу Криму висловилося про повернення до Росії. Згідно з офіційними результатами, в Автономній республіці Крим 96,77% тих, хто проголосував підтримали цей історичній акт при явці 83,1%, У Севастополі за приєднання до Росії проголосувало 95,6% виборців при явці 89,5%. На даний момент підсумки цього референдуму не є легітимними, Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію, в якій заявила, що референдум в Криму не має законної сили і не може служити підставою для будь-яких змін статусу півострова. Але це не більше, ніж політична еквілібристика. Народ Криму висловився однозначно - і тепер Крим де-факто є Росією. Рано чи пізно, але це станеться і де-юре. Лише питання часу.

І, нарешті, референдум в Каталонії. Тут склалася ситуація не схожа ні з шотландським, ні з кримським плебісцитами. За незалежність проголосувало 90,18% (2 044 038 осіб), проти незалежності - 7,83% (177 547 осіб). Явка склала 43,03% (2 286 217 з 5 300 000 людей), проте Каталонія і надалі залишається у складі Іспанії. Іспанський уряд теж не став вдаватися до грубої військової сили, але поліцейські заходи впливу на лідерів сепаратистів застосувало в повній мірі, при цьому всеж-таки більш покладаючись на юридичну казуїстику, ніж на прямий тиск. На даний момент ситуація в Каталонії хибна. Народ, який проголосував за незалежність своєї землі, цієї незалежності не отримав. Більше того, Каталонію вирішено позбавити будь-яких натяків на автономію. При цьому іспанська влада старанно робить вигляд, що ніякого референдуму взагалі ніколи не було. До чого це призведе невідомо, але головне - це те, що народ все ж отримав право висловитися з найважливого питання свого існування. І цим правом скористався.

Гіпотетичний референдум в Галичині і на Волині про возз'єднання з Польщею має, незважаючи на гадану неможливість, всі шанси стати реальністю. По-перше, ці історичні області досить багато часу провели поза політичним простором України. І самостійної, і як частини СРСР, або Російської імперії. Тобто існує історичний прецедент їхньої політичної іншості.

По-друге, незважаючи на досить тривалу агітацію на користь того, що Галичина - це «український П'ємонт», насправді галичани і основна маса українців - це різні народи. Ці етнічні ідентичності формувалися в різних політичних, соціальних, економічних умовах. Галичани - в Австро-Угорщині, українці - в Російській імперії. У них різний менталітет, абсолютно відмінні один від одного соціальні норми, і навіть їхні мови, насправді – різні. Вони відрізняються навіть більш, ніж німецькі вимови Саксонії і Франконії.

І нарешті, по-третє - у цих народів серйозно відрізняються життєві цілі. Якщо для галичан і певної частини волинян ключовий принцип успішності - це європейське майбутнє своїх сімей, то основна маса українців або продовжує вірити в химеру під назвою «незалежна Україна», або потай готує себе і свої сім'ї до остаточного повернення в «Русский Мир», або перебуває в депресії у зв'язку з втратою життєвих орієнтирів.

На завершення знову необхідно повторити: референдум про відділення - не є акт сепаратизму. Це не злочин. Це публічне висловлювання волі народу - і до цієї волі необхідно прислухатися і владі, і сусіднім державам, тому що фундаментом будь-якої держави є народ, і його воля - є альфа і омега будь-якої держави. Навіть українського.


Добавить комментарий
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив