ЛИСТ З АТО...

1-06-2017, 13:51
0

ЛИСТ З АТО....
Ми лишали своїх по дорозi, ми чули прокляття
Побратимiв вмираючих ....Морок та тлiн,
Кров у чоботах хлюпала, а навколо - снiги та багаття
У котлi....
...
Вiн приходе до мене - крiзь ночi холоднi,
Як крiзь ту хуртовину з вогню та свинця.
Вiн лишився вмирати у полi самотнiй,
До кiнця...
...
Якщо б бачив у снах ти обличчя в трунi
Якщу б чув , як легенi хриплять в ту хвилину
Молодих би не змiг ти навчати брехнi,
Що "СОЛОДКА ТА РАДIСНА СМЕРТЬ ЗА ВКРАЇНУ".
(Оуен Уiлфред 1893-1918 )
--------------------------------------------
ЛИСТ З АТО...
ЛИСТ З АТО...
ЛИСТ З АТО...
КОЛИСКОВА
Повішу колиску
Над ялиной -
Ти загинув сину
За чужину...

Буде дрібен дощик
Накрапати,
Знай, то за тобою
Плаче мати...

Чужі люди очі
Та й закрили
І у домовину
Положили...

Чужі люди тебе
Відспівали,
А я тебе сину
Поховала...

Буде буйний вітер
Повівати,
Вже не зможу тебе
Колихати...

Світлана Позиченко

------------------------------------------------------------------------------------------------
ЛИСТ З АТО...
ЛИСТ З АТО...
ЛИСТ З АТО...

ОСТАННIЙ НАКАЗ
Побратиме, слухай сюди!
На вагання немає часу.
Щоб уникнути всiм бiди,
Кроком руш по хатам з Донбасу!

Все подiлено вже, без нас,
Все росписано по хвилинам.
Перемеле нас всiх Донбас,
Та розкидає по чужинам.

Анi пенсiї, нi землi,
Нашу пенсiю вже розкрали,
Знов залишать вмирать в котлi
Шоколадного - генерали.

Не алкаш та не iнвалiд -
Iмпотент, без гальмiв, без даху,
Ти повинен продовжить рiд,
А не дурнєм пiти на плаху!

Той, останнiй, почуй наказ -
Повертайся живим в родину.
Бо вже завтра не буде нас,
Подiлили вже Україну.....

Тарас Атощенко (Капiтан ЗСУ, поет пiд псевдо)
І знову смерть підступна наступає,
І знову наші хлопці в пекло йдуть.
Не можу більш молитись! Проклинаю!
Усiх хто нас сюди послав у путь.

«Не можна!», скажете мені, я знаю,
Але повірте довго вже терплю!
Скажу відверто й чесно – Проклинаю!
Всіх тих, хто робить цю війну!

Усіх, хто кликав нас у бiй з майдана.
Хто руки грiв та грiє на вiйнi
Прокляття хай моє їх всiх дiстане,
В усiх кордонах, в небi та на днi.


Всіх тих, що гріють дупу в кріслі,
Та віддають безглуздий нам наказ,
Хай Слава прокляне їх зразу і на місці,
За те, що ницими людьми вважають нас!

Усіх тих блазнів дрібних, що лише плазують,
Для того, аби мати гріш та хліба шмат,
Хай прокляне їх Голод і лише в онучі взує,
Та зуби порахує чийсь приклад.

Прости мені, о Боже милий! знаю, знаю…
Не можна, ой, не можна проклинать,
Але я грізно й страшно Проклинаю
Всiх тих, хто нас послав на Схiд вбивать.

Автор невiдомий.
ЛИСТ З АТО...
ЛИСТ З АТО...
ЛИСТ З АТО...
Ти чуєш, мамо?
Ти чуєш, мамо, був на тій війні...
Де всі свої, де брат йде проти брата…
Як зараз бачу спалахи, вогні…
І знову смерть, - така вагома втрата…

Ми йшли у бій, чогось не розумів,
Чому так сталось у моїй державі?
І в чому перед Богом завинив?
Що я ось тут, у дійсності кривавій…

Невір’ю досі, – це мене болить,
Вбити надію, мрію і кохання…
Дружина біля ліжечка не спить,
Співає колискову, як прощання…

Повернуться додому, ТА НЕ ВСІ…
Про них , ще довго будуть пам’ятати …
І крають серце роздуми сумні,
Політиків попрошу помовчати…

Ти чуєш, мамо, був на тій війні…
На жаль, я в ній - назавжди залишився…
І помирають квіти на вікні,
А син живий, як і колись наснився…

Прийняти важко і душа тремтить,
Бракує нам усім порозуміння
І тільки мати по ночах не спить…
Не вірить в смерть,в оте страшне видіння…

Пробач, Господь, і людям розум дай!
Хай будуть прокляті, правителі іуди !
Матусю ти мою не покидай!
Бо, хто ж молитися тоді за мене буде?

Ти чуєш, мамо, був на тій війні…
Де ВСІ ЧУЖІ І ВЖЕ НЕ МАЄ БРАТА…
Я з неба бачу спалахи, вогні…
І знову смерть, - така вагома втрата…
Автор невiдомий
ЛИСТ З АТО...
ЛИСТ З АТО...
ЛИСТ З АТО...
ЛИСТ З АТО...
Не спить земля, знівечена війною,
Дає лиш жертвам потойбічні сни.
Уже, здавалось, куди ж більше болю?
Та ріки крові ллють її сини.

Не спить солдат у холоді окопа,
Не гріє зброя перемерзлих рук.
Вже знов лунає ненависна спроба
Додать ще більше нам нелюдських мук.

Не спить вдова, а дивиться на фото,
З якого він не зійде, не обніме...
Він серед тих, хто ще чинив супротив.
Насправді, мир - поняття ненадійне.

Не спить дитя, хоч ще не розуміє,
Яку його сім’я зазнала втрату.
Насправді, мир - поняття непостійне,
І це дитя лишилося без тата.

Не спить земля, пророшена сльозами,
І тричі вмита безневинних кров’ю.
Та прiрва мiж колишнiми братами
У битві тій, що не назвуть війною.

Не спить земля, знівечена без жалю,
А за людей так гірко плачуть свічі.
Скількох вже їх востаннє проводжають,
В далекий край, де журавлі курличуть.
Іванка Хоршунова


Добавить комментарий
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив